Ґольдфарб узрів анти-семітизм у концепції галицької єврейської кнайпи
02.04.2012 13:00:00
Автор:
Валерій Дротенко
Американський
інтернет-часопис GlobalPost впритул зайнявся
тематикою зростання анти-семітських настроїв у Східній Європі - у п'яти
частинах "дослідження" під приціл потрапили Угорщина, і двічі – Україна.
Обидві статті про Україну написано Майклом
Ґольдфарбом .
Зокрема, третя
стаття присвячується новому ресторану мережі «Криївка» - «Галицька жидівська кнайпа»,
котрий, як здалося пану Ґольдфарбу, було створено з метою насміятися над євреями.
Стаття містить
чимало місць, об які є за що «зчепитися» з автором тим, чия обізнаність зі
справжньою (а не спотворюванню Москвою) українською історією є бодай трохи
вищою за пересічну, а то і «ляпів», котрі свідчать про поверхневе знання
автором як регіону, так і теми, на які той пише. У першому ж абзаці, автор нарікає на те, що
Львів, ніби-то, втратив свою космополітичну суспільну історію, і називає Руську
вулицю «вулицею Росії» (Russia street), зосереджує увагу на тому, що на початок
Другої Світової війни, 55% населення складали поляки, 30% відсотків євреї і
близько 12% українці, а по війні «поляків вигнано, а 99% єврейського населення
міста та околиць було вбито, і зараз місто на 90% українське».
Основну увагу,
все ж, зосереджено на мережі «Криївка». Так, описуючи інтер’єр флагмана мережі,
автор цілком упевнено повідає, що Криївка є «… ре-продукцією бункеру, що його
використовували партизани , пов’язані зі Степаном Бандерою – націоналістичним героєм,
під час своїх кампаній з етнічних чисток».
«Бандера є
героїчною постаттю ультра-націоналістичної «Свободи», політичної партії, що
обіймає найбільше місць у Львівській міськраді. Він (Бандера - ред.) є протирічною
постаттю, оскільки його партизани мали зв’язки з нацистами, а також через
садистську кампанію етнічних чисток, котрі ті проводили по відношенню до місцевого
польського населення», йдеться далі у статті.
Щодо єврейського
ресторану «Під Золотою Розою», Ґольфарб вважає образливими щодо євреїв
концептуальні задумки роздавати на вході капелюхи з пейсиками, а також
спонукати відвідувачів торгуватися. Його
дивує, що автор задуму, пан Назарук, «не розуміє, що це образливо».
«Це образливо для
будь-якого єврея, євреї до тої кнайпи не ходять», цитує автор Беті Речістер,
котра за його підставою є «членом провідної сім’ї у єврейській громаді міста»
(чесно зізнаючись, що вона мало не єдина погодилася дати інтерв’ю англійською). На запитання,
чи це обурює панну Речістер, та віповідає, що «це її не обурює, а огидно, бо є
багато чого іншого, з приводу чого варто бути обуреною». «Як, наприклад, що?» -
«Як «Свобода», - упевнено відповідає та «з гіркою посмішкою».
Це йде урозріз зі
словами іншого представника тієї ж-таки єврейської громади Львова:
"Ми
позитивно ставимось до відкриття галицької жидівської кнайпи "Під Золотою
Розою", - зазначила 25 листопада директор Львівського обласного
єврейського благодійного фонду "Хесед Ар’є" Ада Діанова, відповідаючи
на запитання. - Ми товаришуємо. Колектив кнайпи чимало у нас запитував, коли її
почали створювати. Вони беруть нашу продукцію в кнайпу: диски, сувеніри,
поліграфічні товари, щоб пропонувати це все своїм клієнтам"(джерело).
Таким чином,
підіб’ємо підсумок – ті, хто «полює» на анти-семітизм знайде його навіть у
спробах знайти порозуміння і просвітницькій діяльності, ініційованих з
українського боку. Все залежить від того, хто дає інтерв’ю і, головне, яке
замовлення у автора.