Автор: valeriy.drotenko 
Наступ на Донбасі "встане" Росії у посилення режиму санкцій

---

26.01.2015 10:18:59

За лаштунками розрізнених повідомлень у західних медіа про суботню «сплановану» бойовиками ДНР/ЛНР трагедію в Маріуполі все чіткіше проглядається висновок – на часі «викочувати» наступній круг санкцій проти Кремля.

Нинішній наступ терористів на Донбасі, що спричинив значні втрати серед цивільного населення у Донецьку, Маріуполі та в інших місцях, зпровокував поновлення міжнародного осуду.

Коментарі ватажків терористів про те, що вони планують продовжувати обстрілювати Маріуполь, пройти до кордонів Донецької області, і мають за мету «внесення  змін» до Мінських угод про перемир’я, скидаються на черговий поворотний пункт у цьому конфлікті.

Чи ж бойовики всерйоз розраховують ще глибше врізатися в українську територію, чи навіть «пробити» коридор до Криму? Чи це, зрештою, лише войовнича риторика з метою всадити Київ та Захід за новий стіл переговорів та «накинути» їм угоду про новий регіональний розділ, де офіційно (хай навіть у якихось секретних протоколах) визнаватиметься нова «вотчина» Москви, на котру Захід «не претендуватиме» й куди «не сунутиме свого носа» (оскільки, на переконання Путіна, він воює з Заходом, а Україна є лише розмінною монетою у цій грі).

Вельми доречно у цьому зв’язку з’явилося на KyivPost інтерв'ю російського військового експерта Павла Фельгенхауера, де наводиться такий цікавий абзац:

Поновлення наступу бойовиків означає також, що «заморожений конфлікт» у тому вигляді, в якому він встановився донедавна, перестав влаштовувати Кремль, оскільки, як виявилося, не дає можливості досягнути кінцевої мети – починаючи з вересня, Україні вдалося обмежити зону конфлікту порівняно невеличкою територією Донбасу, і повернутися до основних, стратегічних завдань – себто, до реформ (хай яким би повільним, протирічним та небездоганним виглядає їх перебіг). Вочевидь, це влаштовує Кремль найменше.

З іншого боку, коментарі очільників Заходу – зокрема, Обамине «Якщо факт російського обстрілу підтвердиться, то це уже відкрита війна, єдиною можливою відповіддю на яку має стати більше санкцій», - США ініціюватимуть наступне посилення санкцій. Оскільки нинішній рівень санкцій можна оцінити на рівні 3 чи 4 за шкалою 10 (де 10 з 10 – це найжорсткіший режим санкцій, запроваджений донедавна проти Ірану), то посилювати їх проти Росії ще є куди. Західна тактика «умиротворення» Путіна полягає у поступовому (а не різкому) посиленні санкцій – так, щоб до останнього лишити для Росії можливість «зіскочити», поступитися й відіграти. Щоправда, до Путіна таке поступове «підігрівання» градусу доходить туго, але тим гірше для нього – коли «дійде», простору для маневру лишатиметься мало.

Дивно, але те, що мислиться Путіним як «двобій» між Росією та Заходом, насправді більше скидається на розмову німого з глухим: цивілізований Захід надає Росії максимум шансів зрозуміти, що в сучасному світі немає місця територіальній експансії за рахунок порушення норм міжнародного права, угод та терору. Росія цього вперто не хоче зрозуміти, чим заганяє себе в ще глухіший кут. Тим не менш, Захід до останнього виключає можливість силового вирішення цієї суперечки (бо шкодує ресурсів на відкриту війну, не виключає можливість використання Путіним ядерної кнопки), як і не хоче надмірного розкачування ситуації всередині самої Росії, оскільки остання дедалі більше ризикує вилитися у її територіальний розпад.

Тим не менш, сукупність дій Росії та Заходу неухильно ведуть саме до останнього сценарію; ніж до останнього «відтягування незворотнього», розумніше було б прискорити керований розпад – так, вірогідно, буде краще і дешевше. Для усіх.