Схоже, для британців виявилися одкровенням знайдені у аналах Ютубу кадри про «дружній махач» між фанами різних українських клубів, про брутальність нашого футбольного спецназу, котрому ті чинять активний та, інколи, небезрезультатний опір. Вони не вірять своїм очам, і наступне, про що вони думають – це страх перед цією незрозумілою для них культурою. Не знаючи до пуття, звідки це все взялося і в чому справа, вони підозрюють найгірше. У багатьох місцях підкреслюється, зокрема, що фанати б’ються голими кулаками.

 

Авжеж, англійський футбольний хуліган не є настільки необачним, щоб голими руками лізти у бійку – там до сутички стають з залізними прутами, стільцями, на худий кінець – бодай з надбитою пляшкою, тому сцени відчайдушного натовпу, котрий з «фаєрами» й голіруч борюкається з озброєним і затягнутим в обладунки спецназом, уводять його в ступор.

 

Британський футбольний хуліган «на пенсії» Кас Пенант, котрий з легкої руки Sky Sports став експертом з українського фан-руху, проглянувши сюжети з Ютубу, без зайвих уточнень і коментарів констатує: «Те що ми бачимо, означає одне – своєю брутальністю, англійські футбольні хулігани зажили неприємної слави у світі, і ця слава вже випереджає їх, куди б вони не поткнулися. Однак, те, що на них чекає в Україні, можна описати так – найде коса на камінь». Ці слова звучать як вирок чи то пророцтво, не залишаючи жодного сумніву, що у англійців немає жодних шансів вибратися звідси живими.

Однак, перейдемо до критики по суті матеріалів. Спільна риса усіх цих «письменників» та «експертів» - відсутність обізнаності в українському питанні, будь то історія, чи поточна політика, як і взагалі слабке орієнтування у Східній Європі. Друга спільна риса (окрім Кріса Роджерса з BBC) – всі ці медіа є таблоїдами чи розраховані на масову, таку ж необізнану публіку. Врешті-решт, якщо метою подібних публікацій є застерегти від небезпеки, чому це застереження надходить так пізно, практично упритул під початок Чемпіонату, коли, вірогідно, вже придбано усі квитки, заброньовано готелі й місця у літаках, тощо? Данська преса, зокрема, подібне попередження для своїх хуліганів зробила ще кілька місяців тому.

 

Тож, робимо висновок – там, де нами цікавляться й дійсно хочуть знати, або ж там, куди це знання занесли наші заробітчани, подібних страхів та підтасовок фактів не спостерігається.

 

Тому викликає подив той факт, що у Великій Британії, котра претендує на роль однієї з провідних геополітичних потуг світу, і котра декларує, мабуть, найжорсткішу  в Європі позицію щодо Росії, зустрічаються настільки безграмотні публікації, що оббріхують народ, котрий є її потенційним союзником у боротьбі з московським експансіонізмом (підкреслюю - народ, а не державу). Як і є неприпустимо низьким для держави з подібними дипломатичними ресурсами рівень експертизи в українських питаннях та її поширення серед мас.